Навчально-виховний процес
Про зміст навчання у початкових школах у дореволюційний період можна судити з того, що школи спочатку були однокласні, а потім двокласні. Одним з головних напрямків діяльності церкви завжди було посильне поширення освіти і грамотності Для цього у Качкарівці організовувалася церковнопарафіяльна школа. У ній викладалися такі предмети, як Закон Божий, співи, церковнослов’янська грамота, російська мова й рахування, чистописання. Це було складно для учнів 8 -12 років, тим більше, що майже із усіх предметів здавалися іспити, причому учні Качкарівської школи здавали їх при Ново-Кам'янській церковнопарафіяльній школі. Приймала іспити комісія з 8 чоловік. Так, 1 травня 1908 року склали іспити Іванченко Антоніна, Коваленко Ганна, Василина Любенко із середнім висновком « 5 + » . Наступного року випускалися Уляна Проскура, Фекла Савченко Середній бал у першої був «4», у другої -« 3» ( ДАХО ,ф. 198, оп. 1 , спр.112).
У земській школі предмети навчання в основному були ті ж. Закон Божий був обов'язковий, вивчалися російська і слов'янська мови, рахування , чистописання Українська мова не вивчалася. У 20-х роках XX століття Наркомос намагався організувати пролетарське навчання дітей усіх трудящих. Для цього були відкриті трудові школи, в яких головним предметом було трудове навчання. Школа була відділена від церкви, тому Закон Божий з переліку навчальних предметів був вилучений. Здійснювалася українізація шкіл. Навчання проводилося українською мовою, і головним предметом з того часу стала рідна українська мова.
У семирічній школі 20-30 -х років викладалися такі навчальні дисципліни, як українська мова і література, російська мова і література, арифметика, історія, географія, біологія, алгебра, геометрія та інші. Існувала класно-урочна система, словесне оцінювання знань учнів: «відмінно», «добре», «посередньо», «погано» і «дуже погано». Деякий час практикували бригадний метод навчання й перевірки знань, коли один бригадир відповідав за весь клас, а оцінки отримували всі члени бригади. Класи називалися групами. В основному було по 4 уроки в день. Екзамени здавали всі класи. Навчальний рік у семирічній школі тривав 9 місяців, у школах ліквідації неписьменності - 6 місяців.
Про рівень знань учнів можна судити по рівню підготовленості самих учителів. У шкільних звітах, які писали самі завідувачі шкіл, дуже багато помилок. Школа 20-30-х років була заполітизована і здавалася якимось підрозділом колгоспу. Так, звіти були « про переведення антипасхальної компанії», «про проведення масової колективізації та підготовки до весняної посів компанії», «про боротьбу зі шкідниками» і под. Проте до 40-х років школи мали пристойний стан. випускники одержували загалом непогані знання з основ наук.
Лише у 50-х роках стали серйозно займатися підвищенням якості навчально-виховного процесу. З цією метою вносилися зміни до навчальних програм, впроваджувалися нові програми. Суспільство дбало про всебічний розвиток будівника комунізму. Розширювався список предметів до 20, більше годин виділялося для вивчення точних і технічних наук, з'явилися нові суспільні науки, такі як «Конституція і право», «Суспільствознавство», «Історія СРСР», «Нова історія», «Новітня історія». Піднімалося питання про унаочнення уроків, матеріального забезпечення навчально-виховного процесу. Навчальний рік ділився на 4 чверті, в основному щодня учні мали в 1-4 класах по 4 уроки, у 7-10 класах - по 5-6 уроків. Оцінювалися знання за 5-бальною системою.
Екзамени у 50-х роках здавали учні 4-10 класів. Свідоцтво про початкову освіту видавалося випускникам 4 ,7(8) класів, десятикласники здавали державні екзамени й отримували атестати зрілості 27 серпня 1959 року в СРСР прийнято постанову пронагородження випускників шкіл медалями («Факти» 19.08.2005 р, с.31). Це стимулювало наполегливість і старанність учнів старших класів.
Протягом свого розвитку школа зазнавала багато реформ. Так, у 1970 році введено трирічне навчання в початкових класах . Впроваджені нові програми. Арифметику замінили математикою, історію як предмет навчання у початкових класах вилучили. У 60-х роках тримали курс на професійне навчання, тому ввели вивчення трактора і сільськогосподарських машин та механізоване доїння корів (виробниче навчання). Один день на тиждень учні 9-11 класів не мали інших уроків , а тільки виробниче навчання. Кілька років було 11-річне навчання (1963, 1964, 1965, 1966 роки), потім знову повернулися до 10 річного. Введена була допризовна військова підготовка з 1970 року.
У 1981 році була знову проведена шкільна реформа. Коректувалося тижневе навчальне навантаження, вводилося навчання з 6 років, українська та російська мови були вже у розкладі 9 і 10 класів, продовжувалося професійне навчання та профорієнтація на робітничі професії.
Значно поліпшилася якість викладання предметів. Цьому сприяла кабінетна система навчання, методична робота з учителями. Створений був методичний кабінет, працювали шкільні методичні об'єднання, широко впроваджувався передовий педагогічний досвід, введена атестація педпрацівників. Педколектив шукав нових , більш ефективних форм і методів організації навчально - виховного процесу, тому у 1994 році було впроваджено в порядку експерименту семестрово-залікову систему навчання, яка викликала інтерес як в учителів, так і в учнів. За цією системою навчальний рік ділився на 6 семестрів по 6 тижнів. Предмети викладалися блоками, тобто предмети, на які відводилося в навчальному плані по 1 год., вичитувалися за 1-2 семестри, повторення в кінці навчального року проводилося з усіх предметів. Уроки були спарені по 35 хв., а невикористаний урочний час був відведений на індивідуальні та групові консультації, де дійсно проводилося диференційоване та індивідуальне навчання. Вивчення розділів завершувалося здачею заліків у різних формах.
За цією системою школа пропрацювала 6 років (директор Будько З.Я.), але експеримент не викликав інтересу і не отримав підтримки з боку районного відділу освіти, а коли в 2000 році було знову реформовано освіту Міністром освіти В. Кременем, школа перейшла на загальноприйняту систему, яка дещо схожа із семестрово - заліковою системою, але результат від попередньої був кращий.
Введені тематичні та підсумкові атестації, екзамени спочатку здавали лише учні 9 і 11 класів, тепер введене зовнішнє тестування випускників. Іноземна мова вивчається з другого класу, інформатика- в старших класах. Введене поглиблене вивчення української мови, природничий профіль навчання. Проводиться робота із здібними учнями шляхом факультативів , курсів та предметів за вибором, навчання в Малій академії наук, гуртках. Щороку проводяться предметні олімпіади.
У роки незалежності дещо розширилися права педколективів на внесення корективів у навчальний план, який має інваріантну (обов'язкову) та варіативну частину, що дає можливість здійснювати диференціацію навчання, тому були введені курси «Етика й психологія сімейного життя», «Народознавство», «Етика» та інші.
Приблизно у 1970 році в Качкарівській середній школі були відкриті групи продовженого дня. Вони формувалися наказом директора школи з учнів паралельних початкових класів і мали на меті надавати допомогу батькам, які працювали, у вихованні дітей. Учні залишалися після уроків , обідали ( спочатку у радгоспній лікарні, а потім у шкільній), відпочивали на повітрі, проводили спортивні та рухливі ігри, виконували домашні завдання. Йшли додому о 5-й годині вечора. На початку 80-х років у школі працювало 6 груп продовженого дня для учнів 1 - 6 класів. При групах була медична сестра, яка слідкувала за організацією харчування дітей. Учні пили молоко на великій перерві, а після уроків обідали. Плата за харчування була мізерна, тому батьки платили щомісяця по 3-5 крб., велика кількість дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей харчувалися безкоштовно.