Трудове навчання і виховання
З перших років існування радянської школи, а також і Качкарівської, вона була трудовою політехнічною до 70-х років XX століття. Працю підносили на рівень найвищих моральних цінностей. Суспільство оцінювало кожного громадянина за його вкладом у загальнонародну справу. Школа виконувала замовлення держави на підготовку випускників, які потім оволодівали робітничими та сільсько¬господарськими спеціальностями.
У 20-30-і роки матеріальна база для трудового навчання була відсутня, тому школярі багато трудилися у колгоспах: збирали колоски на полях, овочі, виливали ховрахів, збирали насіннєвий матеріал, виконували інші сільськогосподарські роботи. Це практикувалося протягом всього періоду існування радянської школи, яка завжди допомагала колективним господарствам в обробітку та збиранню врожаю сільськогосподарських культур.
У 50-х роках XX ст. у школі вже була відповідна база для трудового навчання. Для проведення уроків сільськогосподарської праці була пришкільна науково-дослідна ділянка, вона розміщувалася на площі за нинішнім трудовим комплексом. Там були дослідні ділянки та парник. Вирощену розсаду продавали працівникам школи і населенню, а також садили на ділянці.
Був сад, у якому вирощували фруктові дерева, яких у той час не могли мати селяни, вирощували виноград. Був невеликий розсадник - шкілка, де вирощували саджанці сосни, винограду.
Вчитель сільськогосподарської праці Добровольський Г.С. був любителем цієї справи, свою любов до живої природи передавав і своїм учням.
У 60-х роках старшокласники побудували теплицю. Там під керівництвом учителів Добровольської Л.Л. та Добровольського Г.С. учні вирощували розсаду різних овочів та корм для худоби гідропонним способом (без фунту). У школі був кролятник, учні середніх класів доглядали за кролями, налагоджене було щоденне чергування юннатів.
У 50-х роках існувало дві майстерні, які були добре обладнані силами вчителів Савенка Ф.А., Копила В.М. та учнями. Було виготовлено на уроках багато інструментів ( молотки, киянки, кутники ін. ), приладів і верстатів. До цього часу у шкільній майстерні ще працюють 3 саморобні свердлильні верстати , кілька було подаровано колгоспу. Навіть невеликий токарний верстат по обробці металу і один стругальний теж був виготовлений вчителем та його вихованцями.
У майстерні було обладнано 16 столярних верстатів, 15 місць для слюсарних робіт. Вони стоять там і досі. Школярі на уроках трудового навчання виготовляли багато потрібного інвентаря для школи: ящики, граблі, розмічувальні інструменти, столи, табуретки, різні підставки, вішалки для одягу та ін.
Особливо багатолюдно було в майстернях вечорами. Тут працювали технічні гуртки під керівництвом вчителя Савенка Ф.А. Учні виготовляли діючі моделі літаків, автомобілів, суден, картингів. Діюча модель комбайна демонструвалася в Києві на Всеукраїнській виставці досягнень народного господарства, на виставці дитячої творчості у Брюсселі. На початку 1968 року гуртківці виготовили легковий автомобіль, довший і ширший загальноприйнятих норм, і тільки набагато пізніше промисловість почала випускати ГАЗ -24 «Волга» майже за такими розмірами.
У 1968-1970 роках виготовили одномоторний літак на 2 місця, суцільнометалевий, і одномісний планер з дерева та алюмінію. Отримали лебідку для наземного старту планера з Одеси, але в 1970 році політ заборонили з огляду на техніку безпеки. У 1970 році вперше в області юні техніки виготовили модель автомобіля ГАЗ - 66 з двома ведучими мостами, з дверцятами на завісах і з замками, світовою та звуковою сигналізацією.
За свою трудову діяльність вчитель трудового навчання Савенко Ф.А. разом зі своїми вихованцями створив за власними кресленнями 4 мікроавтомобілі і З моторолери. Перший саморобний автомобіль був виготовлений у 1958 році за 1 рік. Його швидкість була 70 км/год., двигун ИЖ - 49. На саморобному автомобілі їздив директор школи Майданнік О.Ф. ( 50-і роки).
Савенко Ф.А. керував гуртком картингістів у філіалі станції юних техніків, який працював на базі Качкарівськоі школи. Складали картинги (гоночні спортивні машини) в більшості самі учні , аналогів у районі їм не було . Щороку картингісти захищали честь школи і району на обласних і республіканських змаганнях . У 1969 році вихованці Савенка Ф.А. на обласних змаганнях картингістів посіли І місце Чемпіоном республіки став учень Погрібний Володимир у 1975 році.
Багатьма грамотами і дипломами нагороджені члени ка та їх керівник за успішні виступи на змаганнях різного рівня. У 1968 році кіностудія ім.. Довженка зняла документальний фільм про роботу технічних гуртків у Качкарівській середній школі Моделі, виготовлені під керівництвом Савенка Ф.А., існують і зараз у майстерні і служать взірцем роботи Учителя з великої букви.
Завдячуючи добре налагодженій роботі майстерень і гуртків технічної творчості, випускники Качкарівськоі школи були широко обізнані з технікою, мали хороші практичні навички, початкові знання з різних робітничих професій.
У 1961 році було введене виробниче навчання в 9-11 класах. Юнаки оволодівали професією тракториста, а дівчата - оператора машинного доїння. По закінченню школи вони складали кваліфікаційні екзамени й отримували посвідчення про отримання професії. Це допомагало випускникам школи після закінчення школи влаштуватися на роботу.
У 1961 році у школі створена виробнича бригада, в яку входили учні 8-11 класів. Керували нею у різні роки Пащенко Микола Трохимович (пізніше він був головним інженером радгоспу «Дружба») , Добровольський Григорій Степанович, Миргородська Раїса Леонідівна, Копил Василь Миколайович, Щербак Георгій Семенович, Панарін Леонід Леонідович, так як вони викладали виробниче навчання У 70-80-і роки при школі в літній період працював табір праці та відпочинку для старшокласників. За школою закріплювалася площа сільськогосподарських культур, яку обробляли учні. Так, виробнича бригада вирощувала кавуни на площі 100га, виконувала інші роботи по обробітку просапних культур, збиранню врожаю кукурудзи, помідорів, моркви, картоплі, буряків.
Це була величезна допомога, без якої не могли обійтися, бо продукція загинула б з настанням морозів. Літні канікули називалися п'ятою трудовою чвертю. Старшокласники у цей період працювали на радгоспному току, пололи овочі, допомагали елеватору, лісництву. У радянські часи в перші осінні місяці діти майже не навчалися, а працювали у колгоспах і радгоспах, так як врожаї були великі, а робочих рук не вистачало.
У 80-х роках була створена ланка юних тваринників, які доглядали 100 голів телят на радгоспній фермі. Було налагоджено щоденне чергування, діти виконували всі роботи, що й тваринники. Бажаючим виробникам радгосп давав направлення у сільськогосподарські вузи.
Обов'язком школярів у радянський час було збирання металолому та макулатури. У 50-60-х роках учні збирали курячий послід для удобрення полів, здавали державі яйця, шкірки ховрахів. Проводилося соціалістичне змагання між класами.
Налагоджене було учнівське самообслуговування. Учні доглядали за зеленими насадженнями, квітниками, подвір'ям, прибирали у класах, робили ремонт навчальних кабінетів, чергували у їдальні тощо.
Школярі залучалися до проведення так званих ленінських суботників та недільників по догляду за посадками, дорогами, парку, кладовища, вулиць села. Піонери надавали допомогу престарілим ветеранам війни та праці.
За хорошу роботу школярів нагороджували туристичними путівками по різних містах Радянського Союзу. Так кращі виробничники побували в Карпатах, Криму, Ленінграді, Москві, Києві, Волгограді, Мінську, в республіках Прибалтики. Костромі та в інших містах. У 50 - 70-х роках учні йшли на роботу залюбки. так як знали ціну шматка хліба, пізніше бажання фізично працювати у частини учнів пропадало. З часу розпаювання землі суспільно - корисна праця учнів припинилася.
