Робота з підвищення освітнього рівня селян
Починаючи з 50-х років XX ст.. і до 1991 року в селі діяла первинна організація Всесоюзного товариства «Знання», головою якої у свій час були директори шкіл Майданнік О.Ф., Хрустенко А.С., Швець С.Я., Булько З.Я. У її складі були спеціалісти радгоспу та державні й партійні працівники Краєвський Б. Г., Тіток І.М., Ратушний І.М., Маринко В.І., спеціалісти сільського господарства Савенко І.А., Терещенко Д.П., Смоленський М.Я., Мельник ТО., Талах Л.Д., Фланчева Л.А., Климентенко Л.М., Бут А.І., вчителі Руссол М.Ю., Савенко А.І., Сіркіч О.Ф., Судима Т.Г., Добровольська Л.Л, Запорожець В.М , Кондаков П.Є., Кондакова В.Ф., Чекамов Ф.Є., Меркотан М.Т., лікарі дільничної лікарні та багато інших.
Ці люди проводили просвітницьку роботу серед населення, виступаючи з лекціями та бесідами перед трудівниками села. Тематика їх завжди була актуальна, відповідала духові часу. Керівництво організації влаштовувало тематичні вечори, зустрічі із цікавими людьми, відомими акторами, учасниками війни, медичними працівниками, юристами та ін. Все це сприяло підвищенню культурно - освітнього рівня селян, вихованню моральних якостей людей.
Був час, коли треба було займатися в деякій мірі професійною освітою. Так, починаючи з 1923 року чимало сільської молоді навчалося на курсах підвищення кваліфікації хліборобів. У 1923 році їх закінчили 43 чоловіки.
Для підвищення культури землеробства використовувалися різні форми поширення серед населення агрономічних знань. В кінці 20-х років було організовано короткотермінові сільськогосподарські курси, 1930 року проведено день тракториста - зліт трактористів району, який відіграв важливу роль у пропаганді машинної техніки, поліпшенні її експлуатації тощо. Багато хлопців і дівчат навчалося тоді на трактористів і сідали за кермо трактора.
Це сприяло піднесенню культури землеробства, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва ще в 30-і роки.
Протягом багатьох десятиліть діяла практика направлення сільської молоді на навчання по здобуттю професії у сільськогосподарські та інші навчальні заклади за рахунок господарств. Так, колгоспи і радгоспи готували собі для села агрономів, зоотехніків, ветеринарних лікарів, інженерів, механіків, юристів та ін. До 1991 року вже існувала велика група сільської інтелігенції, яка по суті й вирішувала долю села, керувала громадою, сільськогосподарським виробництвом Качкарівка була сучасним населеним пунктом, а радгосп «Дружба» був стабільно прибутковим високорозвиненим господарством тому, що в селі було багато освічених людей.
Якщо до революції із середньою освітою в Качкарівці було лише 4 чоловіки - 2 вчителя, фельдшер та священик, - то в 1970 році налічувалося 48 спеціалістів з вищою і 85 із середньою спеціальною освітою.