Качкарівський заклад повної загальної середньої освіти

Оглядова екскурсія в шкільний музей народного життя

Качкарівського ЗПЗСО

 

 

Тема : Дивоцвіт української хати

 

Вид екскурсії : музейна

 

Тривалість : 45 хвилин

 

Призначення екскурсії : для учнів 1 – 4 класів

 

Склад екскурсоводів :

Будько Сергій - учень 7 класу

Кащук Надія – учениця 7 класу

 

 

Вступ

 

     Музей народного життя етнографічного напрямку створений 1996 року. Був виданий наказ по школі, створена творча група на чолі із заступником директора школи з виховної роботи, розподілені обов’язки по класах, виділена кімната, визначено зміст музею відповідно зібраного матеріалу. Музей оформлявся як українська світлиця і має 2 відділи : «Інтер’єр  української хати – світлиці» та « Предмети селянського побуту ХІХ  - ХХ століть».

      В інтер’єрі хати виставлені такі речі, як ліжко й постіль, стіл із вишитою скатертиною, дитяча колиска та ліжечко, вишиті рушники та картини , давнє дзеркало тощо. Чільне місце займає українська піч з належними приладдями та посудом, скриня.

      Серед предметів народного побуту багато глиняних глечиків , макітер, горщиків, куманців, сулій, іншого посуду, глиняні сувеніри, прядки, веретена, ночви, маслянки, праски, жорна 1932 – 1933 р.р.

      У музеї також є великі ляльки казкових героїв Діда та Баби, які сидять за столом. Зібрана колекція  вишитих рушників, музичних інструментів, національних костюмів.

       Музей народного життя співпрацює з науковим співробітником  Інститутом етнографії  НАН України Гошею Л.Г. та  провідним спеціалістом Інституту археології НАН України, кандидатом історичних наук, археологом Симоненком О.В., реставратором Херсонського державного краєзнавчого музею , випускником школи Сіркичем А.В.. Бериславським державним краєзнавчим музеєм. Етнографічний матеріал, зібраний пошуковцями, переданий в Інститут етнографії НАН України , де зберігається в його архівах поряд з матеріалами видатних людей, таких, як К. Квітка, Леся Українка, І. Франко та ін.

     Тривалість екскурсії : 45 хвилин

 

  Назви тематичних екскурсій :

« Потрібна річ у хаті піч»,

« Рушники , рушники, то моєї матусі роки»,

« Предмети побуту наших предків»,

« Бабусина скриня»,

« Україна моя вишивана» та інші.

 

        Створена рада музею, на кожен навчальний рік планується робота музею. Активом музею організовується пошукова та масова робота, зібрано багато матеріалу з історії кожного об’єкта села та рідного краю:  «Історія села Качкарівка, «Історія села Саблуківка»,  «Зниклі населені пункти на території Качкарівської сільської ради», «Історія Качкарівської школи», «Історія Качкарівської дільничної лікарні», «Історія хлібоприймального пункту», «Історія Качкарівського лісництва», «Історія Качкарівського дошкільного закладу», «Історія Качкарівського поштового відділення , «Розвиток рибальства в Качкарівці», «Розвиток промислів та торгівлі у Качкарівці», «Качкарівка в 1917 – 1920 роках» та багато інших. Записаний місцевий фольклор, весільний обряд, місцева кухня, легенди про село, зібрані тематичні папки , сценарії на допомогу вчителям та учням.  Проводяться  щороку заходи , такі як Масляна, щедрівки, колядки, «Світлий празник Великодній», козацькі забави, День українського козацтва, Шевченківське свято, «Разом читаємо Шевченка» ( для пацієнтів місцевої лікарні), День української мови, виставки українського посуду, вишитих рушників, предметів селянського побуту, звітні виставки за навчальний рік. 

       При шкільному музеї працює два гуртки : «Історичне краєзнавство» та «Юні музеєзнавці». Члени гуртків працюють над поповненням шкільних музеїв новими експонатами, проводять пошукову роботу з вивчення історії рідного краю, пропаганді знань з краєзнавства, організовують тематичні заходи для учнів школи та сільського населення, зустрічі з учасниками АТО, їхніми матерями та матерями військовослужбовців, дітьми війни, старожилами, працівниками з охорони природи  тощо. Завдяки цій роботі у школі створено три невеликі музеї, музей історії Качкарівської школи паспортизований.

                                          Основна частина

 

                           Зміст оглядової екскурсії

 

      -Діти, ми знаходимося на порозі найкращого у школі музею  етнографічного напрямку – музею народного життя. Екскурсію проведемо ми – Кащук Надія та Будько Сергій.

 

Музей народного життя,

А по – простому – це Світлиця.

У ній – предмети побуту й буття,

Тож   слухаємо й дивимося, як годиться.

 

Діти, а як треба вести себе в музеї?

Які правила поведінки в музеї ви знаєте? Давайте повторимо їх  ( Фото 1).

 

1. У музеї дотримуйся тиші.

2. Уважно слухай розповідь екскурсовода, не перебивай його своїми запитаннями. Дочекайся кінця екскурсії для запитань.

3. Не чіпай руками експонати музею, не сідай на стільці, ліжко тощо.

4. Не можна брати музейні речі в руки.

5. Не забігай поперед екскурсовода.

 

Тема нашої екскурсії : Дивоцвіт української хати

 

Мета екскурсії : збагатити знання учнів про історичне минуле , культуру , побут, історичне надбання українського народу, сприяти всебічному розвитку особистості, викликати бажання оберігати й примножувати культурне надбання наших предків; виховувати любов до України , її народу.

 

Екскурсія триватиме 45 хвилин. Тож  ласкаво просимо до нашої хати

 

Музей – то святіше святих:

В музеї минуле живе.

І треба нам знати його,

Щоб будувати нове.

 

       Музей створено в 1996 році під керівництвом директора школи Будько Зінаїди Яківни, заступника директора з виховної роботи Панченко Інни Володимирівни,  учнями нашої школи, які розшукували й приносили до школи експонати.

 

        Наша Світлиця  має два відділи:

«Інтер’єр української хати – світлиці  ХІХ – ХХ століть»,

«Речі селянського побуту  ХІХ – ХХ століть».

 

        Давайте роздивимося, що є у нашій світлиці. Найперше, про що піклувалися наші пращури – це покуття. У кутку висіли ікони Спасителя, Богородиці, святих (фото 2). На покуті стояв стіл , було місце господаря за столом.

Починається наша екскурсія з речей, які були теж обов’язковими у світлиці.  Це постіль, піч, посуд, стіл, скриня, предмети побуту та інше.

          Підійдімо ближче. Це ліжко. Ви бачите на ньому гарні вишиті речі: покривало, наволочки, домоткане рядно та вишитий килим .

          Такі речі готувала собі кожна дівчина до заміжжя і складала собі в скриню. А коли везли скриню до нареченого, то люди дивилися, чи велика, чи важка скриня. По цьому судили про працьовитість нареченої.

         На стінах висять вишиті хрестиком картини та рушники (фото 4). Рушники вважалися оберегами хати та родини.

 

У хату наших предків лелеки часто приносили діточок.

Ой люлі, люлечки,

Золоті вервечки,

Мальовані бильця…

 

Це  про цю ось колисочку. У ній вигойдували немовлят (фото 5).

     А це  більше ліжечко ( фото 6). У нашому селі такі ліжечка виготовляли з лози, якої багато було у плавнях. Пізніше такі ліжечка були і в дитячому садочку, який називався майданом. З  50 –х  років минулого століття нам дісталася дерев’яна саморобна гойдалка.

 

У кутку моєї хати

Здавна піч стоїть чудова:

Гарна піч. Та що казати!

Дуже їй смакують дрова.

 

Селянська піч. Усе ти готувала -

Борщі і каші, і короваї,

Коли дочку в заміжжя віддавали

Й коли сини вели дружин своїх.

 

        «Потрібна річ – у хаті піч», - казали в народі (фото 7). У печі пекли хліб й до хліба, готували різні страви, сушили фрукти, гріли воду, піч обігрівала хату, на печі спали діти, а старенькі вигрівали свої хвороби.

         А ось подивіться, скільки всякого інструменту потрібно для печі! Це кочерги, чаплії, лопати, рогачі, а ще – чавуни та горщики (фото 8).

   Хто знає, що ними роблять, хай покаже нам, а якщо не знаєте, то покажемо ми (фото 9).

        У цьому місці зібраний посуд та предмети побуту. Найбільше тут глечиків . Є макітри, в яких місили тісто, та для вареників, куманці для вина, миски, ложки, сулії для олії, а також глиняні сувеніри ( фото 10).

   З предметів побуту ви можете побачити залізні праски, дерев’яні ночви, в яких купали дітей, прали одежу (фото 11).

        А це ось різні прядки, якими пряли нитки , а потім ткали полотно. Це ось домоткане полотно, яким застеляли лаву. Є кілька веретен, якими ваші прабабусі пряли вовну на шкарпетки та рукавички (фото 12).

      У світлицях стояли скрині (фото 13). У нашій скрині зібрана колекція вишитих рушників, простирадл, наволочок, в’язаних серветок, а також український національний одяг, який ми виготовили самі.

       У центрі світлиці - дерев’яний стіл, накритий вишитою скатертиною. За столом – жителі світлиці – казкові герої Дід Андрушка та баба Марушка (фото 14).  Вони радо зустрічають гостей, тому частіше приходьте до нас.

       Цінним експонатом нашого музею є жорна 1933 року (фото 15).  Його передала нам Андрусенко Марія Максимівна. На цих жорнах у голодні роки люди перемелювали зерно та насіння бур’янів. Жорнам навіть пам’ятники є, бо вони рятували людей від голоду.

        З одягу в музеї можна побачити чоловічі та жіночі вишиті сорочки, плахти, корсетки, шаровари, козацькі шапки, брилі тощо (фото 16). Є  музичні інструменти : гармонь, бубон, бандура, сопілка (фото 17).

 

 Хата моя, біла хата

В білому світі одна.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

 

Молюся в ній, неначе в храмі,

У колі дружної сім’ї,

Щоб добре всім було так само,

Як в хаті батьківській моїй.

 

Ось так поети оспівали рідну батьківську хату, яка виглядала приблизно ось так.

 

        А тепер – запитання до нас , якщо вони у вас виникли.

Дякуємо за увагу. Приходьте до нас ще на тематичні екскурсії, приносьте давні речі для поповнення музею. Музей не тільки проводить екскурсії, а й організовує велику пошукову роботу по вивченню історії нашого села, масові заходи, виставки та інше.  Тож ласкаво просимо !

 

 

Форми роботи із залучення музейних предметів до музею

 

             З метою збирання музейних предметів проводиться така робота:

 

1. Проведення акцій про збір давніх предметів побуту, вишивок тощо, під час яких актив музею оголошує про поповнення його експонатами на шкільних лінійках.

2. Зустріч із старожилами, майстринями села, які розповідають про селянський побут, дають майстер – класи з вишивання та в’язання.

3. Пошук предметів старовини  пошуковою  групою під час обходу людей похилого віку (на горищах, сараях тощо).

 

Запитання до слухачів  , які допомагають закріпити інформацію про почуте й побачене під час екскурсії

 

1. Чому музей народного життя у школі називають Світлицею?

2. Чи сподобалося вам у музеї? Що саме?

3. Що нового ви дізналися про життя наших предків?

4. Чим життя наших предків відрізнялося від нашого з вами ? Чому?

5. Що ви дізналися про працю наших предків – селян?

6. Чим селяни займалися у вільний час?

7. Яке місце у наших пращурів займало прикладне мистецтво, музика, пісня?

8. Про що б ви хотіли дізнатися ще ?

9. Чи є у вас давні предмети побуту, які б ви хотіли передати у наш музей?

10. Які побажання щодо роботи музею ви хочете висловити ?

 

 

Висновки

 

       Зміст екскурсії відповідає її темі, меті, завданням та віку екскурсантів. Продуманий маршрут, послідовність та зміст розповіді екскурсоводів, відібраний основний  цікавий матеріал, який відповідає віку слухачів.    Використані невеликі віршики, приказки, колискова пісня, ляльки казкових героїв .  Розповідь пов’язана з народною творчістю, зокрема з казками, у яких використовуються такі предмети , як піч, ночви, прядка, веретено, дід, баба тощо. Мова екскурсоводів державна українська, літературна, чітка, доступна. Використані запитання до дітей та риторичні запитання, що стимулює увагу дітей, підтримує інтерес до розповіді.   

       Екскурсоводи дали дітям інструктаж, як вести себе в музеях, що сприяло вихованню культури поведінки в учнів.

       Зміст експозицій музею відповідає його  назві та призначенню, експозиції охоплюють переважну частину життя предків. Хоч приміщення музею невелике, проте в ньому зібрано біля трьохсот експонатів, які розміщені по відділах .

 

      Форми та засоби популяризації музейної колекції:

 

1. Використання музейних експонатів учителями початкових класів, української мови та літератури , історії, трудового навчання, образотворчого мистецтва на своїх уроках.

2. Використання сценаріїв у позакласній роботі вчителями .

3. Використання національних костюмів, вишитих рушників , предметів побуту в позакласних заходах.

4. Періодичні виставки рушників, вишивок, предметів прикладного мистецтва.

5. Лекції , бесіди , презентації « Технологія української вишивки», «Качкарівський фольклор», «Легенди та перекази про Качкарівку», «Зниклі населені пункти на території рідного краю», «Природа рідного краю» та ін.

6. Екскурсії для учнів школи, гостей, батьків учнів.

7. Виставки  закінчених науково – дослідницьких робіт для школярів та їхніх батьків, старих фотографій про село на Дні села «Старе фото розповідає».

8. Презентації та лекції для ветеранів війни та праці на тему «Качкарівка у фашистській неволі», «Саблуківські хутори – трагедія українського селянства», « Причини зникнення хуторів, присілків та деяких сіл на території Качкарівської сільської ради» та ін.

9. У музеї зібрані матеріали з народознавства на допомогу класним керівникам, організаторам позакласної роботи, вчителям народознавства . Це реферати та презентації : « Українська хата», «Українські обереги», «Український рушник», «Секрети бабусиної скрині», «Український віночок», «Українські обереги», «Квіти – символи України», !Український традиційний посуд», «Українська народна іграшка», «Козацькі страви», «Виготовлення домотканого полотна в Україні» , «Зимові свята та обряди», «Колядки та щедрівки» та ін.