Піонерська організація
Піонерська організація в Качкарівській школі існувала з 20-х років по 1991 рік Вона являла собою політичну організацію і була резервом комсомолу Слово «піонер» означало «перший» , тобто піонер повинен бути першим у навчанні, у праці, в поведінці. Всесоюзна піонерська організація мала свій статус та правила, органи управління. В піонери спочатку приймали кращих дітей, яким виповнилося 11 років, але згодом у піонери вступали всім класом. Для цього треба було вивчити клятву піонера Радянського Союзу і придбати галстук. Прийом у піонери приходив урочисто на раді дружини і традиційно 22 квітня - в день народження вождя пролетаріату й організатора Великої Жовтневої соціалістичної революції В.І. Леніна. Учні читали клятву, і їм пов'язували червоні галстуки, вручали піонерські значки Галстук треба було носити щодня.
Структура піонерської організації школи була простою. Вся організація - це дружина, яка складалася з піонерських загонів. Керівним органом дружини була рада дружини, в яку входили голови ради загонів ( класів). Старший піонерський вожатий керував роботою піонерської організації. Свої проблеми піонери вирішували на засіданнях рад дружини і на зборах загонів. Тут розглядалися питання навчання і поведінки піонерів, їх участі у суспільно корисній праці, відзначалися ювілеї та пам'ятні дати країни. Урочисті збори дружини й загонів супроводжувалися звуками піонерських горнів і барабанів, винесенням прапорів дружини та загонів. На збори запрошувалися члени комуністичної партії та комсомолу, ветерани війни та праці.
Дружина Качкарівської ЗОШ носила ім'я Героя Радянського Союзу, партизанки - комсомолки Лізи Чайкіної, кожен загін теж носив ім'я когось з героїв.
Піонери проводили велику громадську і суспільно корисну роботу Вони збирали макулатуру й металолом і здавали державі. Допомагали колективним господарствам в обробітку просапних культур й збиранні врожаю. Зароблені кошти переказували у Фонд миру, у Фонд Леніна, на допомогу постраждалим від стихійних лих. Наприклад, коли стався, великий землетрус у місті Спітак Вірменської РСР, піонери відіслали дітям, що потерпіли від цього лиха, тридцять посилок з продуктами.
Піонери розповсюджували політичну та художню літературу, допомагали людям похилого віку, садили дерева для озеленення села, доглядали за зеленими насадженнями, шефствували над своїми меншими товаришам - жовтенятами. Це були діти від 7 до 11 років. їх готували до вступу в піонери.
19 травня щороку проходив головний збір дружини. Він був присвячений даті присвоєння Всесоюзній піонерській організації імені Леніна. Збір проходив дуже урочисто і святково. На подвір'ї школи шикувалися святково одягнені піонери дружини і під звуки горнів і барабанів крокували до місця зборів. Зазвичай воно було на сільському стадіоні. Там розкладали велике піонерське багаття. Загони звітували партії і уряду про свою роботу за рік. Кращих та активних піонерів нагороджували грамотами та подарунками, відбувався святковий концерт. Всі присутні співали піонерських пісень. А у районному центрі проходив зліт піонерських дружин району, якими керував районний комітет комсомолу.
Піонерська організація сприяла комуністичному вихованню школярів, а саме відданості партії та батьківщині, патріотизму , інтернаціоналізму, колективізму, кращих моральних рис будівника комунізму.
Велика роль відводилася патріотичному вихованню. У загонах та дружині проходили зустрічі з ветеранами партії і комсомолу, учасниками Великої Вітчизняної війни, передовиками сільськогосподарського виробництва, проводилися уроки Миру, вивчалися подвиги піонерів - героїв. З кінця 60 -х років у школі проводилися воєнізовані ігри «Орлятко» та «Зірниця» , огляди строю та пісні загонів та багато іншого.
З метою виховання в учнів інтернаціональних почуттів, у школі обладнувалися кутки та клуби інтернаціональної дружби.
У них школярі вивчали матеріали про життя дітей в інших країнах, листувалися з однолітками соціалістичних країн: Китай, НДР Чехословаччина, - з дітьми інших республік Радянського Союзу. Влаштовувалися фестивалі республік, під час яких школярі знайомилися з економікою, культурою союзних республік, діти одягалися в національні костюми, готували національні страви, розучували пісні інших народів та ін.
Недоліком було те, що майже не приділялася увага національному вихованню, навіть терміну такого в лексиконі не було. Історія України не вивчалася. Лише з 1991 року вихованню громадянина України стали надавати належної уваги.
Введені були уроки народознавства з 1 по 11 клас, у школі був створений музей народного життя. Шрі з цікавістю вивчали звичаї, традиції та обряди українського народу, проводили вечорниці, конкурси на краще виконання українських народних пісень та ін. Однак ця робота дещо затихла, наробивши багато галасу. Коштів на уроки народознавства не стало, тому робота по вихованню національної самосвідомості в учнів проводиться несистематично.