Позакласна робота
Позакласна робота в школі чисто навчальною навряд чи існує. У переважній більшості заходів вона обов'язково носить виховний характер.
У школах царської Росії теж проводилася позакласна виховна робота, як свідчать газетні статті . Це в основному різдвяні ранки з ялинкою, на яких діти співали пісень, читали вірші та байки. Правда, весь репертуар був російськомовним, починалося свято молитвою «Боже, Царя Храні». У кінці свята учні отримували подарунки: найбіднішим дарували тканину на одяг, старшокласникам - книжки, а молодші школярі одержували солодощі та прикраси з ялинки. Таке свято вчителі проводили і в чайній товариства тверезості. Фінансувало його земство та приватні особи.
Проводилися в школах так звані свята просвіти. Вони присвячувалися пам'яті письменників. Учні ставили вистави, читали поезію, інсценували байки. На жаль, вшановували в основному російських письменників. Свята фінансували приватні особи. Школярі отримували подарунки: тканину, чоботи, черевики, сукні, панчохи, хустки, а також книжки письменника, якому був присвячений вечір. « Мало розвинутому суспільству, як писала газета « Юг» 10.01.1903 р., цим шляхом прививаються благородні смаки і культурні звички».
За радянських часів позакласна виховна робота стала обов'язковою і систематичною. Кожен період розвитку країни вносив свої корективи відповідно завдань, які ставила комуністична партія перед школою. 20-і і 30- і роки відзначилися активною антирелігійною пропагандою та роз'ясненням переваг колективного господарювання, творів класиків марксизму - ленінізму. Працювали «безвірницькі» гуртки, учням читали лекції про соцзмагання, політехнізацію школи, програму партії та уряду тощо. Учням це не подобалося, деякі прямо говорили про те, що їм набридло це. Обов'язковими до 90-х років були політичні інформації, на яких повідомлявся та обговорювався газетний матеріал, вивчалися матеріали пленумів ЦК КПРС. Заполітизовані були й інші позакласні виховні заходи, розважальних заходів було мало.
Старожили згадують, як їх ще школярами у 30-х роках катав літак -кукурузник. Політати на справжньому літаку у 30 - х роках - це було справжнє диво (розповідь Машко М.І. , 1923 р.н.) Возили учнів і на екскурсії на підводах Це було незручно, довга дорога, але діти зносили труднощі дороги і ночівлі, адже іноді доводилося спати прямо на підлозі, зате враження були незабутні.
Новорічних свят до 1934 року не дозволяли проводить Лише з 1935 року діти мали право влаштовувати ялинку. Прикрашали радянськими символами: прапорцями, зірочками, серпами , молотами, на прикрасах були портрети керівників партії і уряду.
З роками методи і види виховної роботи удосконалювалися, але до 90 -х років XX століття вони були тісно пов'язані з піонерською та комсомольськими організаціями.