Комсомольська організація
Пройшовши етап піонерії, школярі вступали до комсомолу – Комуністичної Спілки Молоді. Комсомол створений у 1924 році.
До комсомольської організації спочатку теж приймали кращих учнів, яким виповнилося 14 років. ВЛКСМ мала свій Статут, згідно з яким й організовувалася робота з молоддю. Комсомол був резервом комуністичної партії, тому партія і здійснювала керівництво цією молодіжною організацією. Вступаючого до лав ВЛКСМ перевіряли на знання Статуту , його навчання і поведінку розглядали спочатку на засіданні шкільного комітету комсомолу, а потім на засіданні районного комітету ЛКСМУ. Комсомолець отримував комсомольський квиток та значок з барельєфом Леніна. Він повинен був щомісяця платити внески в сумі 2 коп. , про що позначалося у квитку , відвідувати комсомольські збори класу та школи , добре навчатися і брати активну участь у громадському житті .
Комсомольці проводили шевську роботу в жовтенятських та піонерських класах, були членами загонів юних дзержинців по сприянню органам захисту правопорядку, виробничих бригад, організаторами тематичних вечорів та різних виховних заходів. Комсомол виховував активних та ініціативних організаторів масової роботи, проте в останні роки свого існування комсомол зазнав впливу бюрократизму, заорганізованості, погоні за масовістю, а не якістю членів організації, тому в комсомолі був баласт, який ніде себе не проявляв, а часто й плямував ім’я комсомольця.
В роки української незалежності політичні організації в школах були заборонені, натомість стали створювати різні інші - клуби старшокласників, таврічата тощо, - проте вони у школі не прижилися, так як носять ігровий характер. Діти відчувають несерйозність цих згуртувань, тому не дають їм серйозного значення.
Протягом всієї історії школи серед шкільної молоді проводилася велика спортивно-масова робота. Існували спортивні гуртки та секції із загально фізичної підготовки, футболу, волейболу, баскетболу, туризму. Вони охоплювали переважну частину учнів школи. Проводилися шкільні змагання з різних видів спорту, спортсмени брали участь у районних змаганнях з легкої атлетики, зимового багатобор’я, спортивних ігор - футболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, туризму.
І хоч довгий час у Качкарівській школи не було спортивного залу, спортсменів, які досягли успіхів, було багато. До 1973 року в зимовий час спортивно - масова робота дещо занепадала, то з появою спортивного залу ця робота активізувалася. Найбільшого розвитку вона набула у 80 – х роках, коли керував нею вчитель фізкультури Остапенко Віктор Васильович . він обладнав спортивний зал згідно сучасних вимог, створив спортивну базу, організував роботу гуртків. Він залучив до оздоровчого бігу не тільки учнів, а й вчителів. Результати його роботи були високі. Крім цього, активізувалася туристично – краєзнавча робота. Всі класи проводили в обов’язковому порядку 2 туристичні походи, а група старшокласників здійснили кількаденні походи по рідному краю. Команди туристів брали участь у районних змаганнях з туризму та спортивному орієнтуванню. Створена була туристська база, закуплене все необхідне туристичне обладнання, яке використовували юні туристи. 27 вересня за традицією проходять змагання на честь дня туризму.
Обов’язковою була у школі художня самодіяльність. Старожили і досі пам’ятають учителя співів Дзюбенка Олександра Івановича, який створив ще у 30 -х роках не тільки учнівський хор, а й сільський. Завдяки діяльності цього аматора пісні Качкарівку стали називати пісенною і вважається ще й досі, що найкращі співаки живуть у Качкарівці.
На занятті хорового гуртка учні розучували українські, російські народні пісні, оброблені великими майстрами, твори радянських композиторів. Колектив майже завжди займав призові місця на оглядах художньої самодіяльності. Були і визнані солісти. Це Копил Олександр, Дєрікова Людмила, Большега Тамара, Позивай Тамара та інші.
З 1998 по 2004 рік у школі працював хореографічний гурток, танцювальний колектив « Веселка» під керівництвом досвідченого дитячого хореографа з вищою освітою Бойко Світлани Василівни. У ньому брало участь до 70 дітей, які розучували танці народів світу, сюжетні хореографічні композиції. Колектив мав величезну популярність серед жителів району й досяг високих успіхів. У 2003 році йому присвоєно звання аматорського народного колективу.
Гордістю школи стала Єрмоленко Даша, яка з першого класу співала у тріо Чекамових. Незважаючи на вік, вона якісно виконувала партію сопрано в народних піснях, оброблених Леонтовичем, та інших. Вона швидко освоїла гру на скрипці та піаніно, бере найактивнішу участь в художній самодіяльності, виконуючи сольні пісні сучасних композиторів і продовжує співати в тріо, яке в 2007 році стало переможцем в обласному конкурсі сімейних колективів.
У драматичному жанрі відзначився драматичний колектив під керівництвом вчителя української мови і літератури Таранущенко Т.Г. Гуртківці поставили комедію С. Васильченка « На перші гулі» та « Лісову пісню» Лесі Українки.
Виховна робота школи планувалася у 80 –х - 2000 – х роках за місячниками і тижнями у вигляді колективних творчих справ. Це різні акції, ранки, конкурси, огляди, виховні заходи тощо, тому жоден напрямок виховної роботи не випадає з-під контролю.
Особливої уваги надавалось і надається оздоровчій функції школи. Крім спортивно – масової роботи, дирекція школи дбала про зміцнення здоров’я молодого покоління. До 1970 року школу обслуговувала Качкарівська дільнична лікарня, а потім була введена посада медичної сестри. Найдовше пропрацювали на цій посаді Литвиненко Л.В. та Кононова Н. Л. Щороку проводився поглиблений медичний огляд школярів, визначалися діти з патологією, направлялися на консультацію до спеціалістів. Щороку до 20 учнів отримували безкоштовні путівки до санаторію різного профілю. Добре було налагоджене гаряче харчування учнів: спочатку воно було платне, але доступне батькам школярів. У 70-80 –х роках обід коштував 25 – 30 коп. Молоко учні одержували безкоштовно. У 80 –х роках всі школярі, а їх тоді було до 500 харчувалися за рахунок радгоспу «Дружба» ( директор Калинчук І.Г.), який виділяв школі продукти безкоштовно.
У школі в 1980 році обладнано стоматологічний кабінет, в якому двічі на рік проводиться лікування зубів усіх учнів. Починаючи з 1970 року організовується в обов’язковому порядку літній відпочинок учнів на базі школи. До 1991 року працювали 2 табори: табір відпочинку для молодших школярів та табір праці і відпочинку для старшокласників. Обидва табори з денним перебуванням дітей. Учні 1 – 4 класів двічі на день харчувалися, їм організовували дозвілля і змістовний відпочинок. Кошти виділялися з бюджету.
Табір праці і відпочинку утримував радгосп «Дружба» : виділяв продукти харчування, закріплював спеціалістів, забезпечував фронт робіт. Учні щодня працювали 4 години, а потім відпочивали на березі Дніпра, проводили спортивні змагання, походи, тощо. За роботу учням платили, причому за 3 години доплачували, хоч учні і не працювали 7 годин. За зароблені кошти організовувалися туристичні путівки по Радянському Союзу, тому учні мали змогу подивитися багато цікавих місць.
Такого предмета, як «Охорона здоров’я» чи «ОБЖД» до недавнього часу не було, але робота з попередження травматизму проводилася постійно. Це в першу чергу, забезпечення здорових і безпечних умов навчання та профілактична робота з попередження травматизму та захворювань.
На жаль, останні два десятиліття не витримується тепловий режим у школі, є перебої з водопостачанням , що негативно впливає на здоров’я учнів. Школа в даний час не може налагодити психологічну службу в зв’язку з відсутністю психолога, але в 90-х роках працював практичний психолог Старостенко С.В. Учні проходили обстеження, визначався рівень підготовленості дітей до школи. На основі висновків медико – психолого - педагогічної комісії був створений клас підвищеної педагогічної уваги для дітей, які мають відхилення у психічному розвитку.
З 2008 року введена посада соціального педагога , який займається проблемними дітьми та їх сім’ями, попередженням правопорушень серед дітей та підлітків.
Школа працює над створенням музеїв. У перші роки української незалежності був створений музей народного життя, який став центром національного виховання учнів. На його базі працює фольклорний гурток, проводяться екскурсії в музей, учні мають змогу займатися з історією, звичаями і традиціями українського народу.
У 2009 році відкрито музей історії школи, в якому зібрали матеріали, що свідчать про розвиток Качкарівської ЗОШ. В даний час проводиться робота по створенню музею бойової і трудової слави села. Успішно працює історико–краєзнавчий гурток під керівництвом ветерана педагогічної праці, колишнього директора школи Будько З.Я.