Матеріальна база школи
Про матеріальне забезпечення школи почали говорити значно пізніше, як вона була відкрита Спочатку було лише приміщення, парти для учнів, учительський стіл, класна дошка, крейда та дзвінок. Просто, мабуть, ще не дійшло селянство до потрібної свідомості, щоб зрозуміти, що для навчального процесу потрібне матеріальне забезпечення. Та й сільська община була бідна "Херсонскіє епархіальниє ведомості" № 22, 16.11.1907 року писали, що попечителем Качкарівської народної школи був місцевий поміщик, відомий меценат М.Ф.Агарков.
Після революційних подій створені трудові школи, тому вимагалося облаштування шкільних так званих «політехнічних майстерень» . «робітних кімнат», лабораторій , пришкільних ділянок. Проте цей процес проходив дуже повільно, по Бериславському району «було лише 2 майстерні при Бериславській ФЗС та Зміївській ШКМ , останні школи відбували практичну роботу в майстернях підприємства, де прикріплені школи. У робітних кімнатах не вистачало струменту, відсутність гальмує роботу» (Із « Звіту про роботу шкіл Бериславського району» РК ЛКСМУ 25.07. 1932 р.)
Качкарівська середня школа містилася у земських корпусах, два з них збереглися до нашого часу - це приміщення торгового центру та трудовий комплекс школи. Збудували пізніше невеликий будинок для бібліотеки та їдальні, добудували в 50-х роках власними силами приміщення для шкільних майстерень.
Ще до війни були створені кабінети фізики та хімії, які в міру можливостей забезпечувалися приладами, хімічним посудом та препаратами.
Після звільнення села від німецьких окупантів жителі села - вчителі, учні та їх батьки - власними силами відбудували школу. Дітей було багато, бо частина їх були переростки, так як під час війни школа не працювала Класних кімнат не вистачало, тому навчання проводилося у кількох корпусах Окремо існувала початкова школа, яка розміщувалася у хаті селянина Потайного Митрофана та у лікарні. Середня школа містилася в будівлях на вулиці Червоноармійській В одному приміщенні були 4 класи, учительська , кабінет директора школи і бухгалтера, невеличкий спортивний зал ( пристосований клас). В іншому корпусі були кабінети хімії та фізики, дерев'яні перегородки відділяли препараторські. У невеликому будинку містилася бібліотека та їдальня.
У 1953 році було добудовано до одного приміщення дві кімнати під столярну та слюсарну майстерні. Існуванню цих майстерень слід завдячить Савенку Ф.А. - лаборанту та вчителю трудового навчання. Саме він разом зі своїми учнями обладнав майстерні інструментами, верстаками і навіть свердлильним і токарним верстатами. До 1960 року це були кращі в районі шкільні майстерні. їх обладнання і зараз використовується в школі.
Класні кімнати були обладнані лише партами, дошками та столами для вчителів. Приміщення опалювалося грубами. У важкі роки батьки приносили паливо - солому, курай, сухий гній, а у 50-х роках школа вже отримала вугілля. Водопроводу не було, воду завозили кіньми у спеціальну яму , пристосовану для води. Прибиральниці рано - вранці топили груби, щоб було тепло в класах, наливали чорнило в чорнильниці, видавали ящички з чорнильницями та крейду черговим учням. Щороку проводився поточний ремонт шкільних приміщень силами прибиральниць.
У 60-х роках XX століття при школі вже був гарний сад, квітник, теплиця, кролятник, науково - дослідна ділянка, спортивний майданчик, метеомайданчик, буфет. У школі був трактор.
Хоч матеріальна база покращилася, та школа не могла помістити всіх учнів, яких було більше семисот. Навчання велося у дві зміни, діяла ше і школа сільської молоді, де навчалося від 120 до 350 учнів. Була нагальна потреба в новому приміщенні школи. І її розпочали будувати у 1968 році. П'ять років йшло будівництво, а у січні 1973 році було урочисто здано в експлуатацію типове приміщення школи на 640 місць. Школа вражала величністю, простором, світлом і теплом. Пройшло сто років від заснування школи, коли вона перейшла в нове, гарне приміщення. Після тісних одноповерхових будиночків будівля здавалась палацом, з актовим і спортивним залами, їдальнею, бібліотекою, майстернями і іншим. Невдовзі педагогічний колектив узявся до обладнання навчальних кабінетів, так як школа перейшла на кабінетну систему навчання. Готуючись до переходу в нове приміщення, директор школи Хрустенко Андрій Єгорович з допомогою директора радгоспу «Дружба» Шугая Миколою Іоновичем подбали про матеріально - технічне оснащення школи. На 25 тисяч карбованців були закуплені меблі. обладнані кабінети фізики, хімії, біології, майстерень, бібліотеки, спортзалу, їдальні та ін. Укомплектовано було наочністю кабінети початкових класів та кабінети мов і літератур, історії, географії, математики тощо. Проте після десяти років роботи школа вже потребувала капітального ремонту; вражена грибком підлога в спортивному залі, фізичному кабінеті, коридорах, потребували заміни дах. система опалення, паркан та ін. Час вимагав і корективів, тому 80 - і роки стали роками поліпшення умов навчання учнів.
Нові керівники школи та радгоспу Будько З.Я. та Калінчук IX. знайшли спільну мову і взаємопорозуміння і багато зробили для того, щоб провести капітальний ремонт приміщення за рахунок радгоспу « Дружба». Замінено дах, систему опалення, підлогу в багатьох місцях, огорожу. Естетично переоформлені актовий зал, вестибюль, їдальня, рекреації. Обладнано кімнату для збереження зброї, книгосховище, кабінет стоматолога. Старе земське приміщення перебудоване у трудовий комплекс, в якому обладнано 2 кабінети механізації сільського господарства, майстерня з обслуговуючих видів праці, кабінет технічної творчості Побудовано ангар для тракторів. У 1979 році в порядку експерименту до школи вперше пішли шестирічки. Для них потрібні особливі умови, яких школа не мала Тому довелося відбудувати старе приміщення дитячого садка. Там було обладнано для шестирічних першокласників навчальні класи, ігрову кімнату, спортивний зал, кімнату для групи продовженого дня, створені всі побутові умови. Школа відродилася. Учні мали всі необхідні умови: тепло, світло, безкоштовне харчування, добре оснащений спортзал та навчальні кабінети. Меблями теж забезпечив їх радгосп, а дидактичним та наочним матеріалом наповнили шафи вчителі та учні Навчальний заклад мав ошатний, естетичний вигляд.
В роки незалежності України школа зазнала фінансових труднощів , так як мізерний бюджет розрахований лише на оплату праці та енергоносії. Базового господарства, на плечах якого трималася школа, не стало. Стоїть завдання зберегти надбання, не втратити досягнутих позицій. Утримання школи лягло на плечі батьків учнів, які у більшості не мають постійної роботи. Школа два десятиліття не поповнюється навчальними наочними посібниками та технічними засобами, спортивне обладнання вийшло з ладу, відсутні інструменти та матеріали у майстернях. Занедбане приміщення для ПЕршокласників через відсутність опалення Шкільна котельня не може забезпечити відповідний тепловий режим.
1993 - 1997 роки були надто важкими, так як працівники школи не отримували зарплати по кілька місяців або виплачувалася якимось товаром. Вчителі 1 вересня 1997 року навіть застрайкували., поки не отримали платню.
Незважаючи на різні негаразди в суспільстві, педагогічний колектив зберіг надбане, залучаються до ремонту навчальних кабінетів кошти батьків учнів, надається естетичний вигляд приміщенням. У 2008 році школі було виділено комп'ютерний клас із 7 комп'ютерами. Комп'ютер має секретар - діловод Забезпечений підвіз учнів із села Саблуківка автобусом Милівської ЗОШ ( У радянські часи підвіз безкоштовно здійснював радгосп «Дружба»). Побудована нова котельня, проте з об'єктивних причин ще не функціонує. Є проблеми з водопостачанням.
Харчування одержують учні 1 - 4 класів за кошти держави. Фінансування школи не відповідне, тому залучаються кошти батьків та спонсорів, але їх теж недостатньо.